У межах проєкту «Голос ромських жінок: кампанія проти дискримінації під час війни» ми записали 10 відеоісторій ромських жінок, які розповідають про власний досвід дискримінації, упередженого ставлення та нерівних можливостей.
Сьогодні ділимося історією Крістіни, яка родом зі Слов’янська.
На початку повномасштабної війни Крістіна разом із чоловіком, його мамою та двома дітьми була змушена залишити рідне місто й переїхати до Ужгорода.
У Слов’янську та загалом на Донеччині, розповідає Крістіна, вона не стикалася з проблемами під час пошуку роботи через своє ромське походження. Вона могла шукати роботу, обирати, де працювати, і не думати про те, що її можуть оцінювати передусім за етнічністю.
В Ужгороді її досвід виявився іншим.
За словами Крістіни, для ромської жінки тут часто залишається дуже вузький вибір роботи — наприклад, прибирати вулиці або працювати посудомийкою.
Вона пробувала влаштуватися офіціанткою в кафе. Закладу був потрібен працівник, але Крістіні відмовили без пояснення причини.
Для неї це стало особливо болючим, адже вона була готова працювати й розраховувала на чесний шанс.
Історія Крістіни — про те, як зміна місця проживання через війну може означати не лише втрату дому, а й нові бар’єри у пошуку роботи та можливості самостійно забезпечувати свою родину.
Дивіться відео та слухайте історію Крістіни.
Цей відеоматеріал став можливим завдяки підтримці Уряду Канади в рамках проєкту «Голос жінок і лідерство: нова сила», що впроваджується Українським Жіночим Фондом. Відповідальність за зміст матеріалу несе Благодійна організація «Закарпатський обласний благодійний фонд “Благо”». Інформація, що представлена у матеріалі, не завжди відображає погляди Уряду Канади і УЖФ.