У межах проєкту «Голос ромських жінок: кампанія проти дискримінації під час війни» ми записали 10 відеоісторій ромських жінок, які розповідають про власний досвід дискримінації, упередженого ставлення та нерівних можливостей.
Сьогодні ділимося історією Лариси, 53 років, яка працює двірницею.
За роки життя Лариса неодноразово стикалася з проявами дискримінації ромів у різних сферах. У своїй історії вона розповідає, зокрема, про ситуації в медичних закладах та проблеми, пов’язані з освітою ромських дітей.
За словами Лариси, ромів можуть розміщувати в окремих палатах у медичних закладах. В освіті ситуація також залишається складною: ромських дітей у звичайних школах небагато, а значна частина, за її спостереженнями, навчається у сегрегованих школах.
Лариса пов’язує це зі стереотипами, упередженим ставленням та небажанням деяких батьків, щоб їхні діти навчалися разом із ромськими дітьми.
Але, на думку Лариси, за цими упередженнями часто залишаються непоміченими самі діти — їхні здібності, таланти та можливості.
«Ми всі однакові люди. Ми цього не заслуговуємо», — говорить Лариса.
Її історія — про право ромських дітей на рівне ставлення, якісну освіту та можливість реалізувати свій потенціал без обмежень через етнічне походження.
Дивіться відео та слухайте історію Лариси.
Цей відеоматеріал став можливим завдяки підтримці Уряду Канади в рамках проєкту «Голос жінок і лідерство: нова сила», що впроваджується Українським Жіночим Фондом. Відповідальність за зміст матеріалу несе Благодійна організація «Закарпатський обласний благодійний фонд “Благо”». Інформація, що представлена у матеріалі, не завжди відображає погляди Уряду Канади і УЖФ.