У межах проєкту «Голос ромських жінок: кампанія проти дискримінації під час війни» ми записали 10 відеоісторій ромських жінок, які розповідають про власний досвід дискримінації, упередженого ставлення та нерівних можливостей.
Сьогодні ділимося історією Єлизавети, 32 роки, яка родом із Харкова.
П’ять років тому вона переїхала до Ужгорода разом із великою родиною — батьками, братами, сестрами, дітьми та племінниками. Загалом їх близько 20 людей.
У Харкові, розповідає Єлизавета, вона ніколи не відчувала, що її ромське походження може стати перешкодою під час пошуку роботи. Вона могла прийти на співбесіду, розповісти про свій досвід і спілкуватися з роботодавцем про роботу без необхідності доводити, що заслуговує на шанс.
Після переїзду до Ужгорода ситуація для неї змінилася. Саме тут Єлизавета, за її словами, вперше відчула помітну різницю у ставленні до себе. Вона розповідає, що отримувала відмови в роботі через своє ромське походження.
Для неї це стало не просто проблемою пошуку роботи. Це відчуття, що тебе оцінюють не за досвідом, здібностями чи бажанням працювати, а за твоїм походженням.
За кожною такою відмовою — людина, її родина і потреба мати можливість самостійно забезпечувати своє життя.
Дивіться відео та слухайте історію Єлизавети.
Цей відеоматеріал став можливим завдяки підтримці Уряду Канади в рамках проєкту «Голос жінок і лідерство: нова сила», що впроваджується Українським Жіночим Фондом. Відповідальність за зміст матеріалу несе Благодійна організація «Закарпатський обласний благодійний фонд “Благо”». Інформація, що представлена у матеріалі, не завжди відображає погляди Уряду Канади і УЖФ.