У межах проєкту «Голос ромських жінок: кампанія проти дискримінації під час війни» ми записали 10 відеоісторій ромських жінок, які розповідають про власний досвід дискримінації, упередженого ставлення та нерівних можливостей.
Сьогодні ділимося історією Юлії, 74 роки.
Юлії було лише дев’ять років, коли вона опинилася в інтернаті. Мати залишила дітей, а батько, який сам виховував велику родину, не мав можливості забезпечувати всіх дітей і віддав їх до інтернату. Там Юлія пішла у свій перший клас.
Вона добре вчилася. Вчителі її любили й бачили в ній здібну та старанну ученицю. А от серед однолітків усе було складніше. Діти називали її «циганкою», і ці слова нагадували про те, що її сприймають інакше через походження.
Але Юлія знайшла свій спосіб змінити ставлення до себе. Вона добре знала навчальний матеріал і почала допомагати іншим дітям. Поступово її почали поважати в шкільному колективі — за знання, характер і готовність допомогти.
Так само було і на роботі. Юлія багато працювала, і колеги цінували її за відповідальність та працьовитість. Вона самостійно будувала своє життя і вже у 25 років мала власну квартиру.
У 30 років Юлія отримала інвалідність.
Сьогодні вона на пенсії, а сусіди ставляться до неї з великою повагою. Для них вона — глибоко віруюча, порядна та чуйна жінка, яка завжди готова допомогти.
Історія Юлії показує, як ставлення до людини може змінюватися, коли її пізнають не через стереотипи, а через її вчинки, знання та особисті якості.
Дивіться відео та слухайте історію Юлії.
Цей відеоматеріал став можливим завдяки підтримці Уряду Канади в рамках проєкту «Голос жінок і лідерство: нова сила», що впроваджується Українським Жіночим Фондом. Відповідальність за зміст матеріалу несе Благодійна організація «Закарпатський обласний благодійний фонд “Благо”». Інформація, що представлена у матеріалі, не завжди відображає погляди Уряду Канади і УЖФ.